В УКРАЇНІ ПІСЛЯ 20 РОКІВ МОРАТОРІЮ ДОЗВОЛИЛИ ПРОДАЖ ЗЕМЛІ. ЯКІ ПЕРШІ РЕЗУЛЬТАТИ?

ГРИЩИНЦІ, Україна – Для фермерів, які проживають у «житниці Європи» на найбільш родючих ґрунтах світу, це літо принесло дещо нове – тепер вони можуть за бажанням продавати власну землю.

Але у Лілії Ситник бажання продавати землю нема.

Таку ж думку поділяє чимало хто з 600 жителів цього села у Черкаській області, що розташоване у так званому «соняшниковому поясі» і розташоване на 125 кілометрів південніше від Києва. Вона не планує продавати цю землю, хоч наділена таким правом, згідно з законом, що вступив у силу 1 липня. Тоді завершився мораторій на купівлю і продаж сільськогосподарської землі, якої в Україні 42,7 мільйона гектарів. Мораторій тривав два десятиріччя.

«Я хочу, щоб цю землю успадкували мої діти та онуки», – каже 61-річна Лілія Ситник. Вона надає в оренду 1 гектар власної землі найбільшому виробнику птиці в країні. На решті землі вона вирощує сільськогосподарську продукцію для власного столу. «Це наш спадок, наше багатство», – зазначає вона.

А Людмила Боркінець вирощує достатньо сільськогосподарської продукції для того, щоб прохарчувати себе та свого чоловіка. Решту землі, 5 гектарів, у неї винаймає той таки виробник птиці. Вона теж не планує продавати землю.

Разом з тим, вона сподівається, що землю купуватимуть малі фермери, які сприятимуть утворюванню квітучої економічної громади з місцевими постачальниками насіння та добрив. А в довгостроковій перспективі це має призвести до відродження життя в сільській місцевості.

63-річна Боркінець каже, що великі ферми з посівними площами більшими за 20 тисяч гектарів, «не оформлюють свої компанії там, де вирощують продукцію, тож їхні податки не йдуть на поліпшення наших сіл». Вона зазначає: «Їхні вантажівки руйнують наші дороги, вони не вкладають гроші в ремонтні роботи чи побудову нових».

Її сподівання на краще життя на селі подібні до однієї з цілей реформи: повернути підприємницьку ініціативу в одну з останніх країн у світі, в якій був заборонений продаж землі.

З 2001 року близько 7 мільйонів власників с/г землі в Україні не мали можливості використовувати свою власність для купівлі чи оренди с/г техніки, придбання якісних насінь, зберігання зерна у силосі та інвестицій у нові технології.

Прихильники реформи вважають, що статус кво стримував розвиток сільського господарства та гальмував інвестиції. Врожайність українського сільського господарства суттєво нижча за європейську чи американську.

Українці, що набули землю у власність після розпаду СРСР, у середині дев’яностих, не мали права продати її чи купити більше. Їм лишалося лише вирощувати стільки, скільки вистачає на прожиття, і обробляти стільки землі, скільки зможуть власними силами. Решта землі діставалася більшим підприємствам в оренду.

Раніше оренда одного гектару в середньому коштувала 150 доларів, каже голова інвестиційного об’єднання Land Club. Організація допомагає продавати чи здавати в оренду с/г землю як джерело залишкового доходу.

Після реформи оренда землі зможе приносити до 3 мільярдів доларів власникам. А маленькі фермери і селяни зможуть отримати близько 24 мільярдів доларів
Аруп Банерджі
В ідеалі, реформа має суттєво покращити ситуацію для фермерів, власників землі та країни в цілому.

«Земельна реформа, яка дійсно дозволить власникам та користувачам контролювати власну землю, може стати трансформативною», – писав у 2020 році Аруп Банерджі, директор відділу Східної Європи Світового банку.

«Після реформи оренда землі зможе приносити до 3 мільярдів доларів власникам. А маленькі фермери і селяни зможуть отримати близько 24 мільярдів доларів, які можна буде вкласти в іригацію, садівництво та інші, не пов’язані з сільським господарством, малі підприємства. Місцева влада зможе отримувати до 2 мільярдів доларів на рік», – писав Банерджі.

Він зазначав, що, згідно з розрахунками Світового банку, «для України в цілому це б утворило один додатковий відсоток щорічного економічного зростання».

Один з найбільших кредиторів України Міжнародний валютний фонд, що зробив завершення мораторію умовою для надання наступного траншу грошей, зазначав у звіті за квітень 2021 року, що протягом наступного десятиріччя українська валова продукція може збільшитися на 6-12%, залежно від того, як саме буде здійснена реформа.

Чверть чорнозему світу припадає на Україну. Україна – найбільший у світі виробник соняшникової олії. За виробництвом кукурудзи, Україна посідає четверта місце. Соя, соняшник, кукурудза – це основні культури, які вирощують у «соняшниковому поясі», що розкинувся між Харковом та Тернополем.

Згідно з офіційною статистикою, в Україні проживає 43,6 мільйона людей, з яких близько 30% проживає у селі. За даними Міністерства торгівлі США та Світового банку, 14% українського населення працює у сільському господарстві.

Десяту частину української економіки становить сільське господарство, а продукція цієї галузі – найважливіший експортний товар з України. Утворюваний реформою ринок землі займає більше площі, ніж уся Італія чи Каліфорнія.

З 1 липня українці – але не іноземці – можуть купувати та продавати земельні ділянки, які не більші за 100 гектарів. З 2024 року юридичні особи в Україні зможуть купувати до 10 тисяч гектарів.

Питання іноземців – одне з джерел протистояння реформі. Президент Володимир Зеленський сказав, що планує винести це запитання на референдум, втім, результат такого референдуму аж надто однозначний: 80% українців проти, стверджує червневе опитування Київського міжнародного інституту соціології.

Від самого запуску мораторію у 2001 році, політики використовували земельну тему як інструмент маніпуляцій, розповідає президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алєкс Ліссітса.

Ця тема особливо чутлива в Україні: радянська примусова колективізація та Голодомор завжди нависають над усім в історичній пам’яті. Ліссітса каже, що «ця проблема заполітизована».

Тим часом, українці почали купувати та продавати с/г землю. Між 1 липня та 10 серпням зареєстровано 5000 договорів, продано 10 000 гектарів.

Втім, наразі мало що зміниться для Катерини Рибаченко, великої фермерки та генеральної директорки підприємства «Агро-Регіон», що вирощує насіння та зерно на 40 000 гектарах, які розтягнуті на 4 північні області.

20 років мораторію дозволили орендарям стати монополістами у багатьох регіонах країни, де вони винаймають всі або майже всі землі. Багато попиту від інших гравців наразі очікувати не варто, пояснює вона.

У результаті, «не багато людей матимуть бажання продавати землю», каже Рибаченко.

Іншим потенційним бар’єром є земельні спори.

Лише 73% земель були нанесені на мапи, тож багато меж лишаються невизначеними або неясними, каже колишній голова «Держгеокадастру» Денис Башлик.

https://www.radiosvoboda.org/a/31426417.html